«Мнемотехніка як засіб формування мовленнєвої
компетентності дітей дошкільного віку.»
«Мнемотехніка як засіб формування мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку.»
Мнемотехніка – це процес засвоєння нової інформації за допомогою спеціальних методів і прийомів. Це нова освітня технологія, що допомагає кожній дитині комфортно та легко здобувати знання у будь-якому віці. Мнемотехніка використовує природні механізми пам'яті мозку і дозволяє повністю контролювати процес запам'ятовування, збереження і пригадування інформації.Мнемотехніка допомагає вирішити такі основні навчальні та виховні завдання:- розширюються творчі можливості дитини, завдяки гармонійній роботі лівої (логіка) і правої (творчість, образне мислення) півкулі головного мозку;- формується вміння ефективно і самостійно вчитися;- підвищується самооцінка дитини завдяки результативності у навчанні;- зменшуються стреси від навчання;- збільшується навчальна мотивація, а з нею успіхи;- звільняється час від запам’ятовування для продуктивної та творчої роботи;- розвиток образної пам’яті допомагає сприймати навколишній світ у всій красі;- людина стає більш самостійною в інтелектуальній та практичній роботі, а це підвищує її адаптацію у соціумі; - активізація внутрішніх механізмів засобами мнемотехнології. Для чого потрібна мнемотехніка дошкільнятам?Актуальність мнемотехніки для дошкільнят обумовлена тим, що саме в цьому віці в дітей переважає наочно-образна пам'ять. Найчастіше запам'ятовування відбувається мимоволі, просто тому, що якийсь предмет або явище потрапили в поле зору дитини. Якщо ж він буде намагатися вивчити і запам'ятати те, що не підкріплене наочної картинкою, щось абстрактне, то на успіх розраховувати не варто. Мнемотехніка для дошкільнят якраз допомагає спростити процес запам'ятовування, розвинути асоціативне мислення і уяву, підвищити уважність . Більш того прийоми мнемотехніки в результаті грамотної роботи вихователя призводять до збагачення словникового запасу та формування зв'язного мовлення.
Проблема над якою працюю:
«Формування мовленнєвої компетентності дітей раннього віку засобами гри»
Мовленнєва
компетенція – це вміння адекватно й доречно практично користуватися мовою в
конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання , наміри, прохання
тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні (міміка, жести,
рухи) та інтонаційні засоби виразності мовлення.
У системі розвитку мови дітей раннього віку одним із
основних засобів є гра.
Під час гри діти
виконують конкретні дії, які зумовлюють мовленнєву активність і спрямовують на
розвиток самої гри. Граючись дитина називає свої дії і чітко дає їм визначення,
через слово вона виражає свої думки, почуття. В процесі гри у дітей з’являється
насичений мовленнєвий зв’язок.У взаємозв’язку мовлення та гри виконуються такі
функції:
– Освітня: тісне
поєднання гри з навчанням. Під час гри у дитини формується самостійне мислення,
адекватне ставлення до навколишнього середовища, взаємодопомога і партнерство
між дітьми у грі, та покращується мовлення.
– Виховна функція:
формування моральних ставлень, норми поведінки, запам’ятовування правил
поведінки та спілкування з оточуючими людьми.
– Естетична функція безпосереднє використання в процесі гри текстів, віршів, прислів’я, приказки, скоромовок, лічилок. Діти легко їх запам’ятовують і збагачують власне мовлення.
– Експресивна функція
– дитина виражається у грі за допомогою індивідуального мовлення та рухів.
– Культуроносна
функція – для кожної культури характерний розвиток мовлення, який відбувається
в різноманітних іграх.
Граючись діти активно
користуються діалогічним та монологічним мовленням це є мовленнєвим
спрямуванням. Мовленнєві дії виступають і засобом творчого мовленнєвого
самовираження.
Зміст і завдання
навчання рідної мови дітей раннього віку.
Формування лексичної
компетентності ґрунтується на
словниковій роботі з малятами (наявність певного запасу слів у межах вікового
періоду) і передбачає розв’язання таких основних завдань:
• збагачення словника дитини новою лексикою;
•
активізація
словника;
• уточнення значення
окремих слів та словосполучень;
• розвиток образного
мовлення ( збагачення активного словника виразами з тестів художніх творів,
казок, загадками, примовками, порівняннями, тощо);
•
засвоєння узагальнюючих понять.
• Провідними прийомами словникової роботи є дидактичні ігри
та вправи типу: «Назви правильно», «Що це?», «Скажи одним словом», нагодуємо
ляльку та інше.
Фонематична компетентність формується під час роботи з виховання звукової
культури мовлення( правильна вимова звуків, звукосполучень відповідно до
орфоепічних норм, наголосів, розвиток фонематичного слуху, інтонаційної
виразності : темп, тембр, сила голосу, логічні наголоси) і передбачає:
•розвиток артикуляційного апарату (м’язів мовного
апарата);
• ознайомлення дітей з будовою мовного апарата;
• розвиток мовного дихання;
•розвиток фонематичного слуху;
•оволодіння правильною вимовою звуків рідної мови
(голосних та приголосних -твердих і м’яких: б, п, м, н, т, д, к, г, х, ф, в, с,
з; вибухового звуку ґ; вправляння у вимові шиплячих ш,ч, ж та звуків ц, р);
•розвиток інноваційної виразності мовлення. Провідні
прийоми виховання звукової культури мовлення - дидактичні ігри та вправи типу:
«Ось так вимовляємо звук»,
•«Вимовляй так, як
я», «Відгадай звук», «Сніжинки», «Вітерець», «Тихо – голосно»
Граматична компетентність формується у процесі роботи над граматичною правильністю
мовлення в практичній мовленнєвій діяльності ( неусвідомлене вживання
граматичних форм рідної мови за законами та нормами граматики – родом, числом ,
відмінком тощо) і передбачає розв’язання таких її основних завдань:
•
практичне ознайомлення дітей з граматичними формами рідної мови(частин
мови, рід, число, відмінок);
•
засвоєння правильної словозміни – закінчення слів у реченні, чергування
звуків у словах тощо;
•
засвоєння різних типів речень зі сполучниками та сполучними словами, з
однорідними членами, прямою мовою; правильна побудова речень;
•
формування граматичного чуття мови. Провідним прийомом формування
граматичної будови мови є дидактичні ігри типу: «Чого не стало?», «Назви
предмет», «Що змінилося», «Розкажи про картинку», «Чарівна торбинка», «Лото»,
«Парні картинки?», «Що вміє робити зайчик», «Хто в кого».
Діалогічна компетентність – це уміння дітей брати участь у невимушеній розмові,
бесіді, розуміти зв’язний текст, відповідати на запитання й звертатися із
запитаннями, підтримувати розмову, вести діалог, складати спільні розповіді (
за сюжетною картинкою, ігровою ситуацією),разом розповідати знайомі
казки(«Курочка ряба», «Ріпка», «Колобок», «Рукавичка»).
•Провідні прийоми
розвитку діалогічного мовлення в ранньому віці: розглядання картинок, іграшок,
живих об’єктів та бесіда за їхнім змістом та про них, ігри – інсценізації,
обігрування потішок, Дидактичні ігри ( «Познайомимо ведмедика з нашою груповою
кімнатою», «Вкладемо ляльку спати» тощо).
•Для розвитку
монологічного мовлення використовуються ігри з предметами («Опиши іграшку»,
«магазин іграшок», «Чарівна торбинка», тощо), словесні дидактичні ігри та
вправи («Коли цебуває?», «Де ми були», «В саду на городі» та інші)
Формування комунікативної компетентності спрямоване на розвиток культури
мовленнєвого спілкування, формування мовленнєвого етикету емоційне спілкування
з дорослими та однолітками, засвоєння ввічливих форм спілкування:
•вітання;
• знайомство;
• прохання;
•подяка;
•вибачення;
•прощання;
• формування культури мовлення та спілкування.
Ефективним щодо цього є дидактичні
ігри та мовленнєві ситуації («В гостях у Катрусі», «У ляльки Каті день
народження», «Як тебе звати?»,» Давайте познайомимося», «Зустріч ведмедиком»,
«У бабусі в селі», та інші), сюжетно – відображувальні ігри малюків («Полікуємо
ведмедика», «В магазині іграшок», «Збудуємо ляльці кімнату, «Погодуємо зайчика»
тощо), театралізовані ігри.
Основними засобами
розвитку мовлення є:
• організація
їхнього спілкування у різних напрямах діяльності — гра, праця, сприймання
різних видів образотворчого мистецтва;
• довкілля,
природа, ознайомлення дітей з художньою літературою, використання технічних
засобів;
• мовлення
вихователя як засіб впливу на мовлення дітей.
Методи та прийоми:
·
ігри – заняття;
·
ігри – вправи;
·
ігри – доручення;
·
ігри з лялькою;
·
бесіди на різноманітну тематику;
·
читання художньої літератури відповідно віку дитини;
·
розучування потішок, забавлянок, невеличких віршів;
· розгляд картинок, книжкових ілюстрацій з супроводжуючим описом або бесідою;
Умови формування правильного
мовлення дітей:
•
міцне
здоровя;
• нормальна робота центральної нервової системи;
• нормальний розвиток і функціонування мовного апарату,
органів слуху, зору;
• різноманітна діяльність дітей, багатство безпосередніх
сприймань і чуттєвого досвіду, що забезпечує зміст дитячого мовлення;
• знання критичних
періодів у розвитку мовлення;
• високий рівень професійної майстерності вихователів;
• високий рівень мовної культури батьків.
Сенсорний розвиток дітей раннього віку
- «Коли починається розвиток сенсорики?»;
- «Сенсорне виховання - що це?»;
- «Яка роль сенсорного виховання?».
